URL
23:50

All I need is love))

00:44

Як включила відео з Ігорем, то думала, що з жалю й розпачу помру. Сиджу тут й плачу. Так мені сумно. Таке життя ніяке стало, втратило сенс. Я хоч і стараюсь себе переконувати, що все буде супер й завалювати себе непотрібними справами - все це до одного місця. Любити й ненавидіти людину одночасно. Не круто це.

Настільки йому всеодно, що навіть не подзвонив за стільки часу...А чому ж мені тоді так погано? Чому й мені не можу бути всеодно? Чому?

22:22

Лиш починаєш думати, що все налагоджується як доля ставить чергову палку в колеса. Якби ж все налагодилося нарешті, бо так можна з розуму зійти =(

01:07

Якби ж мене хтось розвеселив

20:39

Oh my God! It hurts so bad!

01:11

Я люблю його, але водночас й ненавиджу за те, що він чинить так зі мною. Для мене наші відносини ж не були просто забавкою. Я ж планувала прожити все життя з цією людиною. І він ще питається в мене, що таке любов. Хіба це не той факт, що ти без людини не можеш, просто не уявляєш своє життя без неї, що зовсім не помічаєш недостатки, а бачиш тільки достоїнства, що завжди думаєш про цю людину й завжди хочеш бути поряд. Я ненавиджу себе за ці почуття, бо він мені не відповідає мені тим самим. Я ненавиджу себе за свою чесність. Я ненавиджу себе за свою наївність. Я була на 100% щира з ним. Чому ті, хто брешуть, використовують людей щасливі, а такі як я нещасні. Мені настільки боляче, в мене душа розривається на частини. Єдине, що я справді хочу - це міцної сім*ї...щось наподобі моєї власної, де піклуються один про одного. І як прикро, коли плануєш щось таке серйозне, а потім виявляється, що йому в голові лиш погуляти і при чиому не зі мною.
Я поняття не маю як це пережити, бо мені легше не стає...не така я людина, що може просто так забути. Одним словом, дура я непристосована до цього сурового життя.

00:37

В мене душа розривається, ніяк не можу заспокоїтись. Мого собачку збила машина, я його покалічене тільце забирала з дороги, коли я підбіжала, то він ще глянув на мене, але поки донесла його додому, то він вже помер. І мені так гірко зараз. нащо такі речі трапляються?(

01:26 

Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

01:51

Ми самі заважаємо собі бути щасливими. Інколи й інші заважають. Але часто самі.
Я заплуталась.

01:50

Де ви, щасливі дні мого життя?

23:40

Якби хоч хтось сказав мені, що робити.

01:15

Написала купу всього, потім витерла - хай погані речі не матеріалізуються!

22:39

СУКА. НУ Й УРОД, БЛЯДЬ

01:34

Не люблю приймати такі рішення.

02:55

А тепер візьми й задумайся.
Сприймати все не так сильно? Ммм...ні !!!

Може самотність не так вже й погано? Спілкування - це всього лиш нав*язана суспільством річ. Якби я не знала від самого народження, що таке книги, то я б спокійно жила й без них...так само й спілкування. Взагалі бісить мене цей соціум. Тупі тіла, що рухаються.

17:18

Хвилююсь

11:31

Я ж не міняюсь хДД

01:37

Але блін...треба до всього простіше відноситись й не загружатись негативними думками, бо нікому від цього краще не буде - ні мені, ні оточуючим.

01:33 

Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

01:23 

Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра