Вернулася з заняття.
Нічого не хочу, хоча ні - хочу спати...і все.
Мама кричить, щоб йшла вчитись(
Мабуть, піду, посплю над книжкою.
А в п'ятницю йду на концерт, взагалі день має бути чудовий)))
Самотнє створіння накінець радіє життю...все ОК, ну майже...засмутила мене одна річ...
Та не буду думати про погане, налагодиться якось. А як ні, то ні. Мені пофіг, мені на все і всіх пофіг. Адже я самотня людина і мені подобається. Зара мені тре лиш одну людину під боком, недосяжну людину.
Я її не люблю, це якесь інше почуття, краще і сильніше любові)