А Ігор...він дивний. Не розумію його, як не намагаюсь. Ми характерами зовсім не підходимо. Я чомусь надто сильно до нього прив*язалась. Але наші відносини не матимуть майбутнього, якщо він не змінить КАРДИНАЛЬНО своє ставлення до мене. За два роки звикаєш до людини...Однак, якщо я змогла забути навіть про Макса, то що мені зараз не під силу? Просто перший період тяжко...потім знаходиш про що інше думати.

Мені просто дійсно хочеться бути комусь потрібною....ну і щоб мене розуміли...і не доводили до сліз! Хоча...комусь я таки потрібна...собі (ололо).