Сьогоднішній день дав зрозуміти, що життя непередбачуваша штука, а ще те, що для мене воно в будь-якому разі печальне. А ще я зрозуміла, шо треба з іншими людьми поменше спілкуватись, особливо на особисті теми. Хоча "людьми" це якось не дуже підходить слово - зі знайомими і малознайомими, лиш з друзями і то не зі всіма і не на всі теми.
От блін знаєш людину багато років і треба шоб тут бац...і перемкнуло. Нашо я йому писала?? Але не треба ні про що жаліти...все не так страшно було...можливо.
Просто я вважаю все настільки безнадійним і безвихідним, що мені навіть старатись щось робити не хочеться. Та й що я можу?