Я, поринувши в читання, захотіла відволіктись на декілька хвилин. Але інтернет не працював, тому мені був потрібен телефон (з включеним телефоном інтернет працює). І як на зло він був в кімнаті, де гості. Я вирішила тихенько за ним сходити, не привертаючи до себе уваги. Але хто ж знав, що у одного з гостів склероз: "Добрий день, Яночка". "Христос Воскрес" відповідаю я. Відразу в голові "Fffffuuuu", я дуже надіялась, що це ніхто не почув, але те, що не треба, завжди чують. Я притворилась, що я над чимось дуже сильно замислилась і тому випадково обмовилась (а хіба так насправді й не було?), а всередині мене розпирало від сміху.