Коли мовчить та людина, яку найбільше хочеш почути, таке враження, що мовчить увесь світ. Якщо тебе не любить той, ким ти живеш, здається, що ти взагалі нікому не потрібна. Я так сумую за своїм овочем. "Не жалій тому, що воно пройшло вже, радій тому, що воно все-таки було!" Але я так хочу час повернути назад. Вже місяць його не бачила. Я сама ж не розумію чи люблю його чи то я лиш собі придумала це. І чи взагалі б він мені подобався без створеного мною ідеалізованого образу? А це і не має значення - єдине, що має значення це те, що поряд з ним мені було добре...і хай я для нього була ніким. Я не маю ні найменшого уявлення, що мені робити з цим всім. А з цього депресняка вибратись хочу дуже. Але важко блін. Я стараюсь десь ходити, але я не можу бути весела, коли думки ж про інше весь час! Віддати все в руки долі? Але ж вона великим чином залежить від нас самих, наших дій. Тому якщо я буду нічого не робити, то теж буду цим самим творити свою долю, але не таку як хотілося б. Чекати ж, що все саме прийде - це наївно!
Хтось би сказав: "Час покаже", але його не так багато є, щоб його витрачати на чекання - викидати на вітер.