Я уже велика жона стала
Але мій мозок то ще не усвідомив. І так здається, що скоро і не усвідомить. Це свого роду самозахист такий.
Логічно би було зараз написати як я святкувала. Але то хіба було святкування? У мене ж завтра модуль з макроекономіки. А сьогодні англійська, на яку я не пішла, бо не встигла вивчити тексти. Кагбе много вчитись тре було. В суботу я вчилась. Хотіла і на свій ДН вчитись. До 15год я вчилась, а далі як всякі понаприходили та ще й дітину мені привели, яка лиш зі мною хотіла бути
. Того з англіцкою я ніяк не могла справитись. До речі, хто був: з Кінчеша, Шахти і Міша з Ірою. Ті шо й все кароч. Зате мої грошові запаси поповнились більше ніж на тисячку. Лиш нафіга мені було дарувати срібні сережки і цепочку? Я вже маю, і навіть ті шо маю не одягаю. В мене ж є золоті сережки, які я як одягла ще літом, то так і не знімаю. І ще я крайнє байдужа до цепочок, браслетів, колєчок. Но нич мб мама буде одягати...хз.
Коли всі розійшлись, то я захотіла пройтись на кладовище по дорозі слухаючи музику. Вже було темно. Я одяглась, взулась, кажу: "Я йду, зараз повернусь". Тут таке шось було якби мені не 18 років було, тіпа нашо, сама? чого сама?.Фіг повірили, шо я сама пішла, шось собі придумали - то полюбе.
Далі, це хто мене не забув привітати. Крістіна (2) І Наташа (треба з ними в п*ятницю кудись сходити), Віка, Аліна і Іріна моя - це ті, шо мені найприємніше, шо не забули, бо якби вони не привітали, то було би дуже обідно. Ще вконтакті мене звичайно багацько привітали, Лєрине привітання на першому місці - таке смішне і по-нашому трушне. Мар*яна, Тарас - теж приємно, шо не полінувались. Десь треба би було з Мар*яною сходити на якесь паті Чічеронез чи шось таке))). От то, шо Лєна мене не привітала - це звичайно дуже обідно (минулого року вона мене теж лиш наступного дня привітала). Я розумію, шо вона обідилсь, мабуть, шо я декілька днів тому не брала трубку, але я зайнята була, а не передзвонила хз чому. Я особисто привітала би її навіть якби ми взагалі ваще не дружити, бо блін це ж Лєна. Скільки ж всякого ми пережили - починаючи з того моменту, як вона почала з моєю бабою говорити, а потім я вийшла на вулицю і ми познайомились так, а ті всякі хлопи - від Еліаса, далі Лосеня, Артур, її Діма типіл, цапля, фонтан, кальварія. То ж лиш вона така обезбашена була, шо я диш з нею могла робити шось не таке, що не схоже на Яну. Але останнім часом коли ми говорили, я шось розповідала своє, а вона перебивала, якби їй взагалі пох було і турбувало лиш то, шо з нею. І взагалі мені вона все розповідала, мабуть, бо виговоритись завжди комусь треба, а я нікому би й так не розповіла, бо просто би не розповіла і + я з її тусовкою нич не маю спільного. Але я знаю, шо ми помиримось і так. Якшо вона шось дурне з собою не наробить.
Потім, коли я прийшла з кладовища, то відразу Вітя подзвонив - приємно було))) Я говорила з ним і якось обідно було, шо вже 21год, а Макс - нич. Хоча я нічого для нього і не значу - у всіх планах нічого. Але я зайшла в інет і там побачила, шо на стіні він написав, а я була в скайпі невидима, потім подумала, шо він полюбе теж онлайн, лиш невидимий - та і було. В скайпі шось ще накарлякав. Але вчорашня переписка якась була не особо приємна. Мені, мабуть, найобідніше те, що він сильно відрізняється від інших, а я ж хотіла спілкуватись з кимось інакшим, знайти людину, якій би я могла довіряти, але то не він...ні...йому крайнє похуй. А ще у мене пришвидшується серцебиття, коли я його бачу. Але бля. Якби ж він був не з тих, кому крайнє похуй на мене. А раз він "один із них" то мені треба вилікуватись і перестати з ним спілкуватись. Хоч це сумно.
Обідно, що він так розчаровує мене.
Але мій мозок то ще не усвідомив. І так здається, що скоро і не усвідомить. Це свого роду самозахист такий.
Логічно би було зараз написати як я святкувала. Але то хіба було святкування? У мене ж завтра модуль з макроекономіки. А сьогодні англійська, на яку я не пішла, бо не встигла вивчити тексти. Кагбе много вчитись тре було. В суботу я вчилась. Хотіла і на свій ДН вчитись. До 15год я вчилась, а далі як всякі понаприходили та ще й дітину мені привели, яка лиш зі мною хотіла бути
. Того з англіцкою я ніяк не могла справитись. До речі, хто був: з Кінчеша, Шахти і Міша з Ірою. Ті шо й все кароч. Зате мої грошові запаси поповнились більше ніж на тисячку. Лиш нафіга мені було дарувати срібні сережки і цепочку? Я вже маю, і навіть ті шо маю не одягаю. В мене ж є золоті сережки, які я як одягла ще літом, то так і не знімаю. І ще я крайнє байдужа до цепочок, браслетів, колєчок. Но нич мб мама буде одягати...хз.Коли всі розійшлись, то я захотіла пройтись на кладовище по дорозі слухаючи музику. Вже було темно. Я одяглась, взулась, кажу: "Я йду, зараз повернусь". Тут таке шось було якби мені не 18 років було, тіпа нашо, сама? чого сама?.Фіг повірили, шо я сама пішла, шось собі придумали - то полюбе.
Далі, це хто мене не забув привітати. Крістіна (2) І Наташа (треба з ними в п*ятницю кудись сходити), Віка, Аліна і Іріна моя - це ті, шо мені найприємніше, шо не забули, бо якби вони не привітали, то було би дуже обідно. Ще вконтакті мене звичайно багацько привітали, Лєрине привітання на першому місці - таке смішне і по-нашому трушне. Мар*яна, Тарас - теж приємно, шо не полінувались. Десь треба би було з Мар*яною сходити на якесь паті Чічеронез чи шось таке))). От то, шо Лєна мене не привітала - це звичайно дуже обідно (минулого року вона мене теж лиш наступного дня привітала). Я розумію, шо вона обідилсь, мабуть, шо я декілька днів тому не брала трубку, але я зайнята була, а не передзвонила хз чому. Я особисто привітала би її навіть якби ми взагалі ваще не дружити, бо блін це ж Лєна. Скільки ж всякого ми пережили - починаючи з того моменту, як вона почала з моєю бабою говорити, а потім я вийшла на вулицю і ми познайомились так, а ті всякі хлопи - від Еліаса, далі Лосеня, Артур, її Діма типіл, цапля, фонтан, кальварія. То ж лиш вона така обезбашена була, шо я диш з нею могла робити шось не таке, що не схоже на Яну. Але останнім часом коли ми говорили, я шось розповідала своє, а вона перебивала, якби їй взагалі пох було і турбувало лиш то, шо з нею. І взагалі мені вона все розповідала, мабуть, бо виговоритись завжди комусь треба, а я нікому би й так не розповіла, бо просто би не розповіла і + я з її тусовкою нич не маю спільного. Але я знаю, шо ми помиримось і так. Якшо вона шось дурне з собою не наробить.
Потім, коли я прийшла з кладовища, то відразу Вітя подзвонив - приємно було))) Я говорила з ним і якось обідно було, шо вже 21год, а Макс - нич. Хоча я нічого для нього і не значу - у всіх планах нічого. Але я зайшла в інет і там побачила, шо на стіні він написав, а я була в скайпі невидима, потім подумала, шо він полюбе теж онлайн, лиш невидимий - та і було. В скайпі шось ще накарлякав. Але вчорашня переписка якась була не особо приємна. Мені, мабуть, найобідніше те, що він сильно відрізняється від інших, а я ж хотіла спілкуватись з кимось інакшим, знайти людину, якій би я могла довіряти, але то не він...ні...йому крайнє похуй. А ще у мене пришвидшується серцебиття, коли я його бачу. Але бля. Якби ж він був не з тих, кому крайнє похуй на мене. А раз він "один із них" то мені треба вилікуватись і перестати з ним спілкуватись. Хоч це сумно.
Обідно, що він так розчаровує мене.