Речі, які мене турбують:
1) Як я сьогодні дізналася, мене чекає ОПЕРАЦІЯ. Чи боюсь я? Боюсь. Але я ще не зрозуміла, що боюсь. Я поки-що спокійна. Нікому про це розказувати не хочу. Розказала тільки Тарасу. Можливо тому, що він вчиться на медичному...а, можливо, не тільки тому. Я не знаю. Мені зараз дуже потрібна підтримка. Але де її взяти? Не буду ж ходити ридаючи і кричати про своє нещастя!!!
ЛЮДИ, ВИ МЕНІ ПОТРІБНІ...БУДЬТЕ ПОРУЧ!!! (хах...крик душі, який ніхто не почує...)
А я буду сильною, якщо і заплачу, то так, щоб ніхто не бачив...так, щоб ніхто і не подумав, що мені на душі хуйово.
2) Обходила всі диспансери. Медична довідка вже майже готова. Вже завтра зайду за результатами аналізів і можу зі спокійною душею їхати поступати у Львів.
3) А ще мені в голову прийшла дурацька ідея. Якщо я і буду зустрічатись із 25-річним хлопцем (для мене вік ролі не грає) та що це дасть? Я ж його не люблю. Люблю (чи думаю, що люблю, хоч "люблю" - це занадто сильно сказано) іншого...відносно молодшого...відносно..ахахха...хоч не на дуже. Але то така жахлива людина той.

Комментарии
18.06.2017 в 13:41

1) Страх перед невідомістю це природньо... Але безліч таких операцій рутинна справа... Якщо ж вона тобі показана, і переваг більше, ніж недоліків, то її слід зробити... Звіно, якщо вона не була зроблена, ще до цього моменту... Від мене могла взяти підримку, якби більше відкрилась мені...
" Можливо тому, що він вчиться на медичному...а, можливо, не тільки тому. " - цікаво, а чому ще?

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail