"Яна, чому в тебе такі синяки під очима?"
"Та....е...я просто не виспалась" (і пофіг, що насправді вони через те, що я півночі плакала).
Зараз же я заспокоїлась.

Просто погано те, що я тепер навряд зможу поїхати на "Вільне місто". Тому що мене будь з ким не відпустять, тільки з такими челами, яких мої батьки добре знають. А після вчорашнього, навіть, якщо б я з ними помирилась, то це не було б справжнє примирення...все-рівно залишиться якесь напруження...і рано чи пізно воно вибухне...після чого буде ще гірше. Але я миритись не збираюсь, ні. Мені так добре. В мене ще екзамени, потім, можливо, піду кудись на роботу, якщо знайду. Я ж ще ніколи в житті ніде не працювала. Цікаво попробувати.
Завтра екзамен з англійської. Просто вже цікаво, що за завдання там будуть...я така спокійна...можна подумати, що ці екзамени не вирішують мою долю....Але вони ж вирішують...ех. Все якось-то буде. Можливо навіть найкращим чином.