23:55

Випила ще одну табл, бо перспектива ще одн1э1 "чудово1" ноч1 з кошмарами мене не дуже радуэ. Й причому вони були так1 реал1стичн1 й актуальн1 - все, чого я найб1льше боюсь: осоромитись перед авдитор1эю, показатись тупою....й що саме г1рше - це коли на мене якийсь псих-негер полював. Пздц короче. Я так реал1стично ридала ув1 сн1.
А ще найг1рше - це, що я й пожал1тись н1кому не можу....хто ж любить вислуховувати чуж1 проблеми й ниття?
Побажаю соб1 приэмних сн1в :)

23:46

ЮЮй мною аж трусить в1д температури. Не знаю випити ще одну таблетку чи н1...й так 1х доф1га сьогодн1 з1жрала. Якшо й завтра так буде, як в минул1 2 дн1, то я соб1 сп1вчуваю.

18:53

Еххх...що може бути г1ршим, н1ж почувати себе хворою й н1кому непотр1бною?

17:08 

Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

01:35

А Ігор...він дивний. Не розумію його, як не намагаюсь. Ми характерами зовсім не підходимо. Я чомусь надто сильно до нього прив*язалась. Але наші відносини не матимуть майбутнього, якщо він не змінить КАРДИНАЛЬНО своє ставлення до мене. За два роки звикаєш до людини...Однак, якщо я змогла забути навіть про Макса, то що мені зараз не під силу? Просто перший період тяжко...потім знаходиш про що інше думати.

Мені просто дійсно хочеться бути комусь потрібною....ну і щоб мене розуміли...і не доводили до сліз! Хоча...комусь я таки потрібна...собі (ололо).

01:29

Я розцінюю теперішній мій емоційний стан близьким до божевілля. Я п*яна, я сонна, в голові каша. А ще мені здається, що я завтра ходити не зможу...розтяжка на п*яну голову - це боляче...поріг чутливості знижується і зовсім перестаєш жаліти себе.
Уже настало 26 серпня. 3 вересня на навчання...і чесно кажучи, я рада...я буду зайнята чимось нарешті, мій мозок буде чимось зайнятий, бо останній дні - це...це не описати словами - це гірше, ніж в пеклі (бо ж не від радості я б пила...я ж люблю себе і не надто хочеться тровити свій організм, але без алкоголю не вдалось полегшити емоційний неспокій).
Я відчуваю, що мені потрібно заново посвятити всі свої думки вегетаріанству - це допоможе моїй душі...жаль, що наврядче я зможу на ці теми з Максом знову спілкуватись...мені навіть не те, що не вистачає його, бо пройшов час і я забула його...просто ми б з ним так ідеально зійшлись...

00:04

Обіцяю, що якшо завтра про мене не згадає, то це буде кінець.

02:27 

Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

00:22

Йобаний піздєц. Сижу лох в цьому Контакті з ранку до вечора, чекаю, поки з*явиться онлайн....а толку? і так не пише.

00:11

А ще жаль, що мені візу не відкрили. Я так хотіла втекти. Чому ж мене все тут так держить? Я тут ні до чого ж не прив*язана.
Намагаюсь зараз кожного дня кудись ходити, чимось займатись, щоб менше думати про все погане. Просто я дійсно не знаю, що мені робити...скажіть мені хтось.

00:09

Написала тікишо "обіцяю більше не закохуватись" і зрозуміла, що дурницю пишу. Просто не виходить мені з голови. Після Макса я думала, що мені ніхто не сподобається більше...а він мені з першого погляду сподобався...жаль, що я йому - ні. =(

00:06

Тоді був ідеальний день. Однак...=(

11:28

Free The Robots – Unknown та Free the robots – Space and Time - чудово доповнюють мій теперішній настрій. Я зараз неначе десь в космосі. Чи точніше сказати - між двома Всесвітами.
Надто багато емоцій, більшість із них - це злість, невдоволення, розчарування. Просто в мене надто багато запитань, на які я ніде не знайду відповідь. Мабуть, якби енергію, яку я витрачаю на злість, спрямувати в якесь інше русло - то вийшло б щось грандіозне.
Але все не так погано. Вчора я написала останній модуль, тому зраз матиму вдосталь часу...але от на що той час витрачати - це вже більш проблематично. Якщо розглядати у короткостроковій перспективі, тобто сьогоднішній день, то потрібно буде зробити декілька обов*язкових справ - наприклад прибирання, добре було б спортом позайматись, почитати книгу і подивитись фільм). Просто найсмішніше те, що мені жодною з цих справ не хочеться займатись.
Вчора в мене був приплив поганого настрою...вже давно такого не було, я десь годину проплакала. Головна причина - мені сумно за людей, тобто які вони.

20:38

Я відчуваю себе маленькою і безпомічною. Все якось дуже сладно, а я не знаю, що робити. І мені навіть нема від кого отримати пораду, навіть батьки тут мені не хочуть допомагати і вічно про ті гроші говорять. Ненавиджу світ за його матеріальні цінності.

23:53

Я явно збожеволіла

00:10

Важкий був день. Вчора теж. Розбиті мрії. Порожній гаманець. Відсутнійсть плану дій. Немає бажання до чогось рухатись. Знаю, що це не кінець. Все рано чи пізно буде ідеально. зараз теж не настільки погано, бо буває набагато гірше. Але просто дуже обіно. Надзвичайно обідно. І як я вже казала - все було вже настільки близько, але мені не дали вхопитись за шанс. Відняли його. І тому зараз обідно. Хоча за останні дні була й радісна мить. Буду це ще довго згадувати, мріяти. Бо що ж мені залишається, крім як мріяти?

13:49

Здавалось, що все так добре і що всі мрії ось-ось почнуть здійснюватись. Я була дійсно близько.
Але мені цікаво, кому так весело з мене знущатись: спочатку давати якусь надію, а потім забирати ВСЕ.

Оглянулась - нема нічого.
Навіть мрій і тих нема.

20:46

Не слухати нікого. Я знаю, що роблю =)

20:40

Блін, через цих людей я інколи так себе фігово почуваю.

00:48

Ага, от ще шо: так як заутра останній модуль, то вчитись треба буде менше і значить їсти теж.
"Прес качаем, воду пьем, все легчаем на подьем" =))))))
Хочу в суботу у Вайпер Джим))) Але блііііін...срочно потребую вже стипендію ;(