іштшо 2 вправи т_т
а потім тєксти перечитати
а потім тєксти перечитати
Пишу вправи з англійської, а думки знову не дають зосередитись. Зараз Макс винуватий. От не треба розраховувати шо він "не такий". Йому теж всеодно. Але я пишу вправи і не дозволю тут ще шось далі писати поки не допишу!!!!!!!!!!!!!
Інтернет, він не зближує. Це скупчення самотності. Ми начебто разом, але кожен один. Ілюзія спілкування, ілюзія дружби, ілюзія життя ...
Ага, ось ще що - знову я заціпила тему про "родствєнну душу". пічаль
Такі емоції негативні. Вечір завжди глумиться з почуттів.
Маю наміо багато тут розказати, але часу як завжди нема, бо думати треба багато, я ж повільна в цій справі.
Потрібно за домашнє завдання сісти. Відробити пропущений понеділок
Маю наміо багато тут розказати, але часу як завжди нема, бо думати треба багато, я ж повільна в цій справі.
Потрібно за домашнє завдання сісти. Відробити пропущений понеділок
П*ю зелений чай. Не люблю. Чого п*ю тоді? хз чого + ще й спати через нього не зможу.
Але це я - нелогічність в діях - невід*ємна частинка мене.
Хоча якщо зелений з м*ятою - то це вже краще.
Розповім про день:
Наставила будильник на 5.30 шоб повторити макроекономіку, будильник продзвенів і я зрозуміла шо нуна його. І далі лягла спати. Але всеодно прокинулась на 10 хв скорше . потім допишу кароч
Але це я - нелогічність в діях - невід*ємна частинка мене.
Хоча якщо зелений з м*ятою - то це вже краще.
Розповім про день:
Наставила будильник на 5.30 шоб повторити макроекономіку, будильник продзвенів і я зрозуміла шо нуна його. І далі лягла спати. Але всеодно прокинулась на 10 хв скорше . потім допишу кароч
понедельник, 04 апреля 2011
шоб спати то треба ще нєскалька мінут убіть. шо ще зазначу - то це то шо увечері та ще й коли хочеться спати мозок працює надзвичайно нелогічно, думки перекручені і людина здатна до типільних необдуманих дій. саме тоді я й лажаюсь найбільше. саме тоді я шось надумуу собі, а вранці передумуу, трата енергії одим словом, трата часу. але на рахунок шоби колапснути всіх я й вранці буду так же думати, бо така річ є серйозна і даже в неадекваті сонному колапс не зачепить моєї тверезості в колапсуванні інших.
увесь брєд, шо я написала означає лиш одне (і розумна людина, шо розбирається в психології відразу би зрозуміла) - це прояв внутрішнього смутку, розчарування в деяких речах, людях і ще незнання, як діяти далі і як розуміти деякі речі.
взагалі, найважливіші для людини речі вона подпає (висказує, пише) з награною байдужістю.
увесь брєд, шо я написала означає лиш одне (і розумна людина, шо розбирається в психології відразу би зрозуміла) - це прояв внутрішнього смутку, розчарування в деяких речах, людях і ще незнання, як діяти далі і як розуміти деякі речі.
взагалі, найважливіші для людини речі вона подпає (висказує, пише) з награною байдужістю.
т_т
но та шо тут можна сказати?
скажу, шо я сонна і шо зараз піду спати.
зла, як завжди, то вже й не дивно.
фігня всьо кароче.
колапснути би всіх шоб здохнули шолі тоді би було легше природі. а то носить тягар прийопснутих.
у мене дефінітлі є мислі, багацько мислєй, але я не поділюсь.
но та шо тут можна сказати?
скажу, шо я сонна і шо зараз піду спати.
зла, як завжди, то вже й не дивно.
фігня всьо кароче.
колапснути би всіх шоб здохнули шолі тоді би було легше природі. а то носить тягар прийопснутих.
у мене дефінітлі є мислі, багацько мислєй, але я не поділюсь.
І вірність на небі лиш можна зустріти,
I юність - марнота, й життя - лиш тягар,
I кривду від тих, кого любиш, терпіти -
Вже краще дістать божевілля у дар.
I юність - марнота, й життя - лиш тягар,
I кривду від тих, кого любиш, терпіти -
Вже краще дістать божевілля у дар.
Кінець! То був лиш сон. I враз
Блідих надій промінчик згас.
Щасливих мало днів прожито,
Світанок мій вкриває тьма,
I душу сковує зима.
Любов, надію вщент розбито.
Якби ж - і спомини. Якби-то!
Блідих надій промінчик згас.
Щасливих мало днів прожито,
Світанок мій вкриває тьма,
I душу сковує зима.
Любов, надію вщент розбито.
Якби ж - і спомини. Якби-то!
Мені чомусь захотілось зайнятись пранням сьогодні. Попрати такі речі, які краще не сувати в пральну машину, бо нич з них після неї не залишиться.
А ще я трішки повчила макроекономіку. А зараз спати захотілось. Можливо, посплю годинку і далі буду вчити.
А ще я трішки повчила макроекономіку. А зараз спати захотілось. Можливо, посплю годинку і далі буду вчити.
Прочитала, не відписала - круто ппц.
А тепер бистренько вчитись!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
А тепер бистренько вчитись!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Лєна онлайн вконті і я їй написала. Най би всьо було добре...
Такс, напишу я свої плани на сьогодні. Так як нічого незвичайного і приємного я не очікую від цього дня, то у розпорядку денному таке:
вчитись.
Бо зайтра модуль.
В суботу і вчора поки гостей не було, в мене були сконцентровані думки, а таке не часто в мене. Сьогодні хз чи так буде. Але я боюсь списувати у Шинкаря, тому треба дійсно всьо нормально вивчити. Плюс я ж не люблю списувати, лиш коли вже дійсно іншого виходу нема. Англіцку і БЖД я шчас же не списувала зовсім. З англіцкої у мене за модуль підсумковий 87 (письм - 82, усний - 92), так було і в першому семестрі за перший модуль, але тоді у мене усний був 95, треба зараз його підтянути хоч до 96, але те, що я сьогодні не пішла на англіцку, то хз чи вона мені дасть здати ті тексти, а їх там 4 штуки, то дофіга сильно понизить мій модуль усний...Надіюсь, дозволить їх здати. Я скажу, шо не була, бо мала кишковий розлад
. Але нєєєєєєєє...треба шось нормальне придумати.
Такс, напишу я свої плани на сьогодні. Так як нічого незвичайного і приємного я не очікую від цього дня, то у розпорядку денному таке:
вчитись.
Бо зайтра модуль.
В суботу і вчора поки гостей не було, в мене були сконцентровані думки, а таке не часто в мене. Сьогодні хз чи так буде. Але я боюсь списувати у Шинкаря, тому треба дійсно всьо нормально вивчити. Плюс я ж не люблю списувати, лиш коли вже дійсно іншого виходу нема. Англіцку і БЖД я шчас же не списувала зовсім. З англіцкої у мене за модуль підсумковий 87 (письм - 82, усний - 92), так було і в першому семестрі за перший модуль, але тоді у мене усний був 95, треба зараз його підтянути хоч до 96, але те, що я сьогодні не пішла на англіцку, то хз чи вона мені дасть здати ті тексти, а їх там 4 штуки, то дофіга сильно понизить мій модуль усний...Надіюсь, дозволить їх здати. Я скажу, шо не була, бо мала кишковий розлад
. Але нєєєєєєєє...треба шось нормальне придумати.
Я уже велика жона стала
Але мій мозок то ще не усвідомив. І так здається, що скоро і не усвідомить. Це свого роду самозахист такий.
Логічно би було зараз написати як я святкувала. Але то хіба було святкування? У мене ж завтра модуль з макроекономіки. А сьогодні англійська, на яку я не пішла, бо не встигла вивчити тексти. Кагбе много вчитись тре було. В суботу я вчилась. Хотіла і на свій ДН вчитись. До 15год я вчилась, а далі як всякі понаприходили та ще й дітину мені привели, яка лиш зі мною хотіла бути
. Того з англіцкою я ніяк не могла справитись. До речі, хто був: з Кінчеша, Шахти і Міша з Ірою. Ті шо й все кароч. Зате мої грошові запаси поповнились більше ніж на тисячку. Лиш нафіга мені було дарувати срібні сережки і цепочку? Я вже маю, і навіть ті шо маю не одягаю. В мене ж є золоті сережки, які я як одягла ще літом, то так і не знімаю. І ще я крайнє байдужа до цепочок, браслетів, колєчок. Но нич мб мама буде одягати...хз.
Коли всі розійшлись, то я захотіла пройтись на кладовище по дорозі слухаючи музику. Вже було темно. Я одяглась, взулась, кажу: "Я йду, зараз повернусь". Тут таке шось було якби мені не 18 років було, тіпа нашо, сама? чого сама?.Фіг повірили, шо я сама пішла, шось собі придумали - то полюбе.
Далі, це хто мене не забув привітати. Крістіна (2) І Наташа (треба з ними в п*ятницю кудись сходити), Віка, Аліна і Іріна моя - це ті, шо мені найприємніше, шо не забули, бо якби вони не привітали, то було би дуже обідно. Ще вконтакті мене звичайно багацько привітали, Лєрине привітання на першому місці - таке смішне і по-нашому трушне. Мар*яна, Тарас - теж приємно, шо не полінувались. Десь треба би було з Мар*яною сходити на якесь паті Чічеронез чи шось таке))). От то, шо Лєна мене не привітала - це звичайно дуже обідно (минулого року вона мене теж лиш наступного дня привітала). Я розумію, шо вона обідилсь, мабуть, шо я декілька днів тому не брала трубку, але я зайнята була, а не передзвонила хз чому. Я особисто привітала би її навіть якби ми взагалі ваще не дружити, бо блін це ж Лєна. Скільки ж всякого ми пережили - починаючи з того моменту, як вона почала з моєю бабою говорити, а потім я вийшла на вулицю і ми познайомились так, а ті всякі хлопи - від Еліаса, далі Лосеня, Артур, її Діма типіл, цапля, фонтан, кальварія. То ж лиш вона така обезбашена була, шо я диш з нею могла робити шось не таке, що не схоже на Яну. Але останнім часом коли ми говорили, я шось розповідала своє, а вона перебивала, якби їй взагалі пох було і турбувало лиш то, шо з нею. І взагалі мені вона все розповідала, мабуть, бо виговоритись завжди комусь треба, а я нікому би й так не розповіла, бо просто би не розповіла і + я з її тусовкою нич не маю спільного. Але я знаю, шо ми помиримось і так. Якшо вона шось дурне з собою не наробить.
Потім, коли я прийшла з кладовища, то відразу Вітя подзвонив - приємно було))) Я говорила з ним і якось обідно було, шо вже 21год, а Макс - нич. Хоча я нічого для нього і не значу - у всіх планах нічого. Але я зайшла в інет і там побачила, шо на стіні він написав, а я була в скайпі невидима, потім подумала, шо він полюбе теж онлайн, лиш невидимий - та і було. В скайпі шось ще накарлякав. Але вчорашня переписка якась була не особо приємна. Мені, мабуть, найобідніше те, що він сильно відрізняється від інших, а я ж хотіла спілкуватись з кимось інакшим, знайти людину, якій би я могла довіряти, але то не він...ні...йому крайнє похуй. А ще у мене пришвидшується серцебиття, коли я його бачу. Але бля. Якби ж він був не з тих, кому крайнє похуй на мене. А раз він "один із них" то мені треба вилікуватись і перестати з ним спілкуватись. Хоч це сумно.
Обідно, що він так розчаровує мене.
Але мій мозок то ще не усвідомив. І так здається, що скоро і не усвідомить. Це свого роду самозахист такий.
Логічно би було зараз написати як я святкувала. Але то хіба було святкування? У мене ж завтра модуль з макроекономіки. А сьогодні англійська, на яку я не пішла, бо не встигла вивчити тексти. Кагбе много вчитись тре було. В суботу я вчилась. Хотіла і на свій ДН вчитись. До 15год я вчилась, а далі як всякі понаприходили та ще й дітину мені привели, яка лиш зі мною хотіла бути
. Того з англіцкою я ніяк не могла справитись. До речі, хто був: з Кінчеша, Шахти і Міша з Ірою. Ті шо й все кароч. Зате мої грошові запаси поповнились більше ніж на тисячку. Лиш нафіга мені було дарувати срібні сережки і цепочку? Я вже маю, і навіть ті шо маю не одягаю. В мене ж є золоті сережки, які я як одягла ще літом, то так і не знімаю. І ще я крайнє байдужа до цепочок, браслетів, колєчок. Но нич мб мама буде одягати...хз.Коли всі розійшлись, то я захотіла пройтись на кладовище по дорозі слухаючи музику. Вже було темно. Я одяглась, взулась, кажу: "Я йду, зараз повернусь". Тут таке шось було якби мені не 18 років було, тіпа нашо, сама? чого сама?.Фіг повірили, шо я сама пішла, шось собі придумали - то полюбе.
Далі, це хто мене не забув привітати. Крістіна (2) І Наташа (треба з ними в п*ятницю кудись сходити), Віка, Аліна і Іріна моя - це ті, шо мені найприємніше, шо не забули, бо якби вони не привітали, то було би дуже обідно. Ще вконтакті мене звичайно багацько привітали, Лєрине привітання на першому місці - таке смішне і по-нашому трушне. Мар*яна, Тарас - теж приємно, шо не полінувались. Десь треба би було з Мар*яною сходити на якесь паті Чічеронез чи шось таке))). От то, шо Лєна мене не привітала - це звичайно дуже обідно (минулого року вона мене теж лиш наступного дня привітала). Я розумію, шо вона обідилсь, мабуть, шо я декілька днів тому не брала трубку, але я зайнята була, а не передзвонила хз чому. Я особисто привітала би її навіть якби ми взагалі ваще не дружити, бо блін це ж Лєна. Скільки ж всякого ми пережили - починаючи з того моменту, як вона почала з моєю бабою говорити, а потім я вийшла на вулицю і ми познайомились так, а ті всякі хлопи - від Еліаса, далі Лосеня, Артур, її Діма типіл, цапля, фонтан, кальварія. То ж лиш вона така обезбашена була, шо я диш з нею могла робити шось не таке, що не схоже на Яну. Але останнім часом коли ми говорили, я шось розповідала своє, а вона перебивала, якби їй взагалі пох було і турбувало лиш то, шо з нею. І взагалі мені вона все розповідала, мабуть, бо виговоритись завжди комусь треба, а я нікому би й так не розповіла, бо просто би не розповіла і + я з її тусовкою нич не маю спільного. Але я знаю, шо ми помиримось і так. Якшо вона шось дурне з собою не наробить.
Потім, коли я прийшла з кладовища, то відразу Вітя подзвонив - приємно було))) Я говорила з ним і якось обідно було, шо вже 21год, а Макс - нич. Хоча я нічого для нього і не значу - у всіх планах нічого. Але я зайшла в інет і там побачила, шо на стіні він написав, а я була в скайпі невидима, потім подумала, шо він полюбе теж онлайн, лиш невидимий - та і було. В скайпі шось ще накарлякав. Але вчорашня переписка якась була не особо приємна. Мені, мабуть, найобідніше те, що він сильно відрізняється від інших, а я ж хотіла спілкуватись з кимось інакшим, знайти людину, якій би я могла довіряти, але то не він...ні...йому крайнє похуй. А ще у мене пришвидшується серцебиття, коли я його бачу. Але бля. Якби ж він був не з тих, кому крайнє похуй на мене. А раз він "один із них" то мені треба вилікуватись і перестати з ним спілкуватись. Хоч це сумно.
Обідно, що він так розчаровує мене.
суббота, 02 апреля 2011
Сьогодні я останній день неповнолітня. Завтра мені 18. Сьогодні субота і само собою я зараз займаюсь прибиранням, але я вирішила на декілька хвилин відірватись від "моєї улюбленої справи" і дещо тут занотувати.
Мене завжди засмучувало, коли мені добвлявся + 1 рік. Але тоді ж я була ще малявка і то не відігравало великого значення. Але зараз...Я починаю усвідомювати, що я вже маю розлучатись з дитинством, ставати дорослою. А цього мені робити не хочеться. Мені й в такому віці як зараз добре.
На рахунок завтрашнього святкування - то його як такого не буде. Прийдуть якісь родичі. Будуть мені заважати вчитись. Друзів ніяких запрошувати не буду.
Мені навіть самій напитись не хочеться. Хоча можливо саме це я завтра і зроблю, якщо вдасться якось вирватись з дому.
Було б трішки простіше, якби не модулі, мене вони трішки пригнічують, бо я відчуваю відповідальність.
Після закінчення модулів я займусь йогою, шейпінгом, танцями - хоть чим. Ще куплю собі книгу про вампіра Лєстата чи якусь іншу готичного спрямування. Одним словом, буду лікувати себе власноруч від депресії. І один з пунктів - це обмежити себе в інтернеті.
Ще потрібно відкинути думку про те, що повноліття мене визволить з мого уявного світу.
Містики мені давайте, містики.
Мене завжди засмучувало, коли мені добвлявся + 1 рік. Але тоді ж я була ще малявка і то не відігравало великого значення. Але зараз...Я починаю усвідомювати, що я вже маю розлучатись з дитинством, ставати дорослою. А цього мені робити не хочеться. Мені й в такому віці як зараз добре.
На рахунок завтрашнього святкування - то його як такого не буде. Прийдуть якісь родичі. Будуть мені заважати вчитись. Друзів ніяких запрошувати не буду.
Мені навіть самій напитись не хочеться. Хоча можливо саме це я завтра і зроблю, якщо вдасться якось вирватись з дому.
Було б трішки простіше, якби не модулі, мене вони трішки пригнічують, бо я відчуваю відповідальність.
Після закінчення модулів я займусь йогою, шейпінгом, танцями - хоть чим. Ще куплю собі книгу про вампіра Лєстата чи якусь іншу готичного спрямування. Одним словом, буду лікувати себе власноруч від депресії. І один з пунктів - це обмежити себе в інтернеті.
Ще потрібно відкинути думку про те, що повноліття мене визволить з мого уявного світу.
Містики мені давайте, містики.
среда, 23 марта 2011
Все як завжди. І настрою нема писати шось конкретне, але пишу шось, бо мені скучно.
суббота, 19 марта 2011
Скучно! Хочу в онлайн ту єдину людину, з якою мені не напряєно смілкуватись. Але де ходить?
пятница, 18 марта 2011
Дуже хотіла запізнитись на першу пару. бо у мене Галда, тому я зранку неспіша все робила, вийшла на 15хв пізніше, на зупинці стояв Льоня. І так, як він спішив на першу пару, то так ся стало, шо я вчасно прийшла в універ. Чого ж мені так важко було відморозитись, ну хоча б спробувати? Так би я собі неспіша пройшлась раннім містом з наушниками у вухах. Першу пару я писала все, що Галда блаблакав. Як можна таке нецікаве розповідати? Другу пару я про*. Бо ще одну пару записувати ту фігню - це сильніше за мене. Трєтя пара був семінар з ним, скоріше почався (хоча для мене аж ніяк не скоріше), після першої півпари ми були вільні. А ще я забула сказати, шо я курсову Галді здала і завтра маю подзвонити йому, відчуваю, шо це розмова затянеться надовго. Тяжкий він у спілкуванні.
Потім ми з Аліною пішли в Беламі і я їла офігєнську вегетеріанську піцу, я навіть не очікувала, шо вона така крута буде (!!!).
Скоро стипендія (+у мене ще дашо є) і я не знаю на шо гроші свої потратити, можна на шось з одягу, а можна купити фотоапарат. Ще подумаю.
Від завтра почну готуватись до модулів. Я як подивилась електронні лекції з макроекономіки, то була шокована - там так багато вчити, а йому ж все напам*ять треба знати. Але якось-то воно буде. Я вірю, шо мені попадуться якраз ті питання, які я буду добре знати. На те, що спишу - не розраховую.
Мені ну просто обов*язково потрібно почати краще вчитись. Мушу. Бо я не хочу виглядати тупою в чужих очах, бо у своїх я вже собі такою здаюсь.
Скачала нову антивірусну програму Аваст. На 30 днів всьо ок.
Макс...бачила сьогодні. Але мої всі надії на рахунок нього зникли. Його потрібно мені просто забути. Хоч я й не хочу, але він сам винуватий, бо дивний...і він навряд буде хотіти шось більше за дружбу. А я як би собі самій не хотіла брехати, але я з протилежною статтю (з більшістю) дружу лише тому, бо вони мені подобаються, або у мене є якась вигода від них.
Потім ми з Аліною пішли в Беламі і я їла офігєнську вегетеріанську піцу, я навіть не очікувала, шо вона така крута буде (!!!).
Скоро стипендія (+у мене ще дашо є) і я не знаю на шо гроші свої потратити, можна на шось з одягу, а можна купити фотоапарат. Ще подумаю.
Від завтра почну готуватись до модулів. Я як подивилась електронні лекції з макроекономіки, то була шокована - там так багато вчити, а йому ж все напам*ять треба знати. Але якось-то воно буде. Я вірю, шо мені попадуться якраз ті питання, які я буду добре знати. На те, що спишу - не розраховую.
Мені ну просто обов*язково потрібно почати краще вчитись. Мушу. Бо я не хочу виглядати тупою в чужих очах, бо у своїх я вже собі такою здаюсь.
Скачала нову антивірусну програму Аваст. На 30 днів всьо ок.
Макс...бачила сьогодні. Але мої всі надії на рахунок нього зникли. Його потрібно мені просто забути. Хоч я й не хочу, але він сам винуватий, бо дивний...і він навряд буде хотіти шось більше за дружбу. А я як би собі самій не хотіла брехати, але я з протилежною статтю (з більшістю) дружу лише тому, бо вони мені подобаються, або у мене є якась вигода від них.
четверг, 17 марта 2011
Якшо вийде так і не написавши, то це така пічаль буде
