Умереть - страшно; жить - больно;
Терпеть лезвие, нервы не в пизду!
Любовь - одиночество, депрессия - вешалка,
Слёзы не в помощь. Зачем? Почему?
Кричать, ненавидеть, стыдится, резать,
Прятатся в холоде, кончать в пустоту!
Кровью сворачиватся, лопатся тромбами,
Срать паранойей... Вот так блять живу!

---

А ввечері в мене завжди дивні думки в голові. Тому не буду зважати. Та й пора би вже спати йти.
Мене вже чекає завтрашній день. А я його не хочу. Знову вчитись. Просто не можу вже. Я до такого не звикла і звикати не хочу. А винувата я сама, бо я сама собі в голову вбила настирливу ідею бути завжди найкращою.

Бля, ну я не думала, що універ буду ще більше ненавидіти ніж школу.
Не так я планувала своє життя...зовсім не так.

---

Фу, вони мене просто-напросто роздражають.
Хочу бачити перед собою милі й добрі лиця!!!
А не те гівно!!!

---

Яна, ти дібіл!!!!!
Шо ж ти робиш?
І нашо?
Хочеш відштовхнути ще одну людину?
Ти ж це вже мільйон разів робила. І хіба це щось змінювало на краще???

---

"С любовью и цветами встретим длинноволосых, расклешённых адептов вселенского счастья".
Я не довговолоса, не ношу кльош і не є втіленням щастя, значить мені нічого робити в п*ятницю на чічеронез шатор....=(
Хоч я б хотіла подивитись на Сашу)))
Його діваха вчиться на міжнародних зі мною на поверсі, лиш я не знаю який вона курс. А ще я знаю, що Сашко вчиться в другій зміні....лиш би ще знати в якому універі і на якому факу...хД
А ще згадуючи про чічеронез, мені завжди згадується журналіст. Він десь пропав. То й добре, бо він мене трішки лякав...Мене ніщо більше не примусить сісти в його машину...ой ніні.


А ще я вирішила відпочити від однієї людини на декілька днів. Наше спілкування перетворюється в щось вже зовсім нецікаве. Нема нових тем для розмов. Я б не проти й помовчати. І говорити без слів. Але в даному випадку це є не можливим.
А ще цим самим я перевірю свою силу волі, про наявність якої я вже давно почала сумніватись.

Зараз йду мити зуби і спати, бо вставати завтра мені об 5год. Бо я ще ж хочу англ повторити.

---

Просто велике бажання образитися на когось. Ну або на всіх відразу. Таке теперішнє самопочуття не можу вже ніяк списати на ПМС. БО ПМС не буває під час.
Тут недалеко від мене гуляння, а сиджу вдома. Хтось би міг мені й подзвонити...тут я маю на увазі конкретних осіб. Але я й не можу вважати себе надто самотньою і покинутою, бо ще вдень мені дзвонила Марина (лиш я не чула, а до передзвонити рука потім не дійшла). Потім прийшло смс від Лєни і від Наталі. Тоді я відморозилась, а краще б я такого не робила, бо в голову й так ніяке навчання не лізе.
Але пох. Якось примушу себе розібрати ще тих 5 прислів*їв, що залишились і хоч двічі ще перечитати текст. До речі, сьогодні в мене за текст лиш 4. Текст "Stress" дійсно викликав у мене стрес....ахах.
Поки я тут пишу, від одного чувака прийшло повідомлення мені: "Hi! What's up? As a university?". На що я тут хочу звернути увагу, так це те, що я вже божеволію від англійських слів/букв і чому не писати на рідній укр. мові, а, по-друге, я не впевнена, що він дійсно правильно останнє запитання склав...

---

УУУУУУУУУУУрААААААААААААААА!!!
Юра буде в Ужгороді))) З ним і погуляю. Ми так давно не бачились))) А потім піду на вокзал до Міши)))
Тепер можу спокійно піти вчитись.
=)

---

Ну бля...Де справедливість?
Один день вирішила собі зробити вихідний. Піти погуляти, розслабитись. І як завжди нічого не виходить. По-перше, погода галіма. По-друге, кому не дзвоню, то або не в Ужгороді зараз, або не можуть сьогодні піти кудись, або взагалі телефон викл мають. Було би легше, якби я хотіла з будь-ким погуляти сьогодні. Але в мої плани входило дещо таке, що не всі розуміють/люблять.

---

tourlib.net/books_ukr/maslyak.htm
Країнознавство, Масляк

www.info-library.com.ua/books-book-94.html
основи загальної екології

pidruchniki.com.ua/19991130/ekonomika/mizhnarod...
міжнародні організації

pidruchniki.com.ua/19991130/ekologiya/ekologiya
екологія

запись создана: 14.09.2010 в 22:06

---

Фаааааак...як же мені зараз хочеться *****
І не бачу в цьому нічого поганого.

---

Добре би було з Мар*яною погуляти. Розказала би про концерт Placebo і про Ендорфіну (про тьотьку-мужика, бо на вигляд та дійсно не як жінка, але як же я можу так ображати колишню дівчину історика, айайай, Яна...хДД).
Ну або з Нетал, якщо та вже приїхала в Ужгород.
Ну або з Данилом, если б он принял моё приглашение, або якщо б його відпустила його Нотік...хД
А більше варіантів нема!!!

---

Як же скучно.
Ну хоч хтось би подзвонив чи написав.
І під "хтось" я не маю на увазі дійсно будь-кого. А когось нормального. Хоч я хіба когось вважаю нормальним? Нема такої людини, яка б мене не нервувала зараз.

Завтра треба би кудись піти. До 17год буду вчитись, а так як мені в понеділок в універ аж на 12год, то мож спокійно гуляти. Лиш по закону подлості нікого не знайду. Хоча в мене завжди крайнім варіантом прокатував Артур...хДД.

---

Нещодавній депресивний песимістичний настрій дійсно був тільки ПСМ.
Це добре і погано.
Добре, що депресія закінчилась.
А погано, бо якщо мені дійсно властивий ПМС, то депресія буде періодично знов проявлятись. Я читала, що ПМС слід лікувати і що це не така вже й безобідна штука.

Сьогодні я нарешті дивилась реалістично на життя. Навіть оптимізм якийсь був присутній. Зовсім не поринала в сумні думки (та на них за навчанням і часу то не було).

Таким нудним моє життя дійсно ще не було.
Коли я ходила в школу і на курси, то теж кожна хвилина була розписана. Але тоді було веселіше. Та й курси я обожнювала. А в школі сильно не напрягали.
Завжди думала, що як тільки почну ходити в університет, то моє життя кардинально зміниться, при чому в кращу сторону. Думала, що мені дадуть стати самостійною. І що більше свободи з*явиться. Я не думала, що треба буде стільки багато вчитись.
Першого вересня декан сказав, що крім навчання в нас ще буде багато часу на розваги....брехав гад...хД

---

itstechnology.ru/page/pesimist-i-optimist-jak-d...
Я справжнісінька песимістка, якщо вірити цій статті

---

Я боюсь, що життя втече з-перед носа, а я й не побачу. Воно надто швидкоплинне. Це лякає. Це пригнічує.

---

Хвилин десять тому прийшла додому. Деньок тупий. Позитиву нуль. Все мене роздражає. Такого зі мною ще не було...ну тобто так сильно я ще ніколи не хотіла відгородитися від людей. Ще разок прослухаю пісню Whisper і піду спати.

---

Цю теперішню сентиментальність я буду вважати просто ПМС!!! хоч хз чи це він...

---

Що за день дурацький? Що зі мною таке? Навіть поплакати нормально не можу, декілька сльозинок і на тому все, не можу більше видавити (хоч оці стали червоно-вампірські як ще ніколи до цього).
Всі говорять-обіцяють, що все буде добре. Давно говорять. А то добре все ніяк не приходить. Кожен наступний день гірший від попереднього. Я ж будучи маленькою дівчинкою зовсім не так планувала своє майбутнє, не того хотіла, не такий шлях хотіла обрати, але що я мала робити, коли за мене завжди все вирішують інші. Змиритися й жити так? Ні, це не розглядається навіть як один з можливих варіантів. А для кардинальних змін теж немає зараз можливості. Фаааааааак...як же бути далі?
Хоч я змінилась знову. Недавно. Бо я після деяких подій хотіла жити без почуття кохання. Але так не можна. Бо мені так зараз хочеться почути слова "Я так сумував за тобою" чи "Я....я...я люблю тебе". Такі слова мене зроблять дійсно щасливою.
. тут в моїх очах з*явились навіть справжні сльози, не тупо видалені. Хах...яка я наївна. Ну не смішно? Не смішно? Щоденник, тобі не смішно? І думати забудь. Яночко, люба моя Яночко, в твоїх очах ніколи не будуть сльози щастя. А тільки такі, як в дану хвилину.

---

Яйкс, тут Яна починає знову думати як дівчина: "Що ж завтра одягнути?" хД....ахахаха

+ сьогодні вже не так болить. То добре. То б шейпінгом мішало займатись. Бля, але я так переживаю, я вже давно не була в лікаря, а він казав, що операцію треба осінню робити, а в мене тепер часу нема...навчання ж...але коли тоді??? Зимою теж ні...Невже аж влітку??? До нього ще надто далеко, а хай би ту пухлину поскорше вирізали. В таких постах є великий мінус в тому, що його хтось прочитає. Хай би всі полінились взагалі заглядати в мій щоденник, щоб не бачили сопливі пости з моїми болячками. А писати про таке мушу, бо ні з ким про це не говорю, а написати - це спосіб хоч якось не збожеволіти. А я навіть не плачу вже. Не люблю, щоб мене жаліли, тому й не розповідаю про операцію нікому. Але інколи так хочеться, щоб хтось про це взнав і я могла з очима повними сліз притулитись до чийогось плеча. Але такому не бувати. Я нікому не скажу, а ніхто не прочитає. От так-то!

---

Сьогодні знову день розпочався о 6.10 зі дзвінка будильника. Встати з ліжка було важкувато, бо я заснула десь о 1год. Вже до автомату дійшли ранішні справи, тому можна спокійно відключити мозок. Перша пара мала бути фіз-ра. я взяла з собою, як і потрібно, кеди, спорт. штани і футболку. Але то все не було потрібне, бо фіз-ри нормальної знову не було. Ми записувалися в секції. Спочатку формували спеціальну групу для тих, в кого є звільнення від фіз-ри, так, як в мене астма, то я теж би мала бути в такій групі, але в мене вчасно спрацювали мозги і я промовчала. Я записалась на шейпінг. Головне платити за нього і хороша оцінка гарантована, якщо навіть і будеш з*являтися на ньому лиш раз на місяць. Але я планую ходити двічі на тиждень, ну хоча б як мінімум один раз. Буду вже дивитись, як встигаю з навчанням. Початок заняття з шейпінгу на 17год, тобто після універа ні залишатись в центрі, ні додому вже йти...Але якось то буде.
Після першої пів-пари нас відпустили. Кучерка Віка нас тягла на економічний фак. Але з мене його вистачило й минулого понеділка, тому я з Яною і ще одною (не пам*ятаю як звати)поїхала на БАМ...нас її мама відвезла.
В коридорі вже висів постійний розклад. Але він був якось так по-дурному написаний, що з першого разу фіг розбереш. Я його якось переписала (як пізніше виявилось - неправильно). Пішли на пару з англ. мови. До нас зайшла викладачка німецької і каже, що в неї зараз ця авдиторія. Кхм...що за фігня? Вийшла моя група в коридор. Бачимо, йде наша англ. викладачка. Ми дивимось на неї - вона швидко пройшла, навіть запитати в неї нічого не встигли...я охуїла там. Пішли ми ще раз до розкладу - тичимо, до когось дійшло нарешті шо там до чого - короче, в нас друга пара - вікно. Зате є третя і четверта. Просто "чудесно" бля. Всі групи йдуть додому після третьої, а моя аж після четвертої. Зате я по понеділкам буду приходити в універ на 12год.
Друга пара виявилась корисною - я змогла спокійно поїсти, не стояти в чергах + повторила англійську. З англійської в мене за сьогодні три оцінки 5. Але, відчуваю, що завтра буде гірше, бо на завтра треба знову напам*ять вивчити текст, зараз вже 21.40, коли це пишу, а я його знаю на середньому рівні. А ще завтра семінар з історії. Мені дуже повезе, якщо я буду розказувати запитання № 1 чи 2...ну ще можна 3, лиш не 4 чи 5, бо то буде жопа. Буду надіятись на Божу допомогу!!!
Чому я тут пишу??? Просто вчитись більше й так не можу,спати йти не хочу і мені ппц, як самотньо. Ніхто мені не пише, хоч я вже давно онлайн. ніхто не дзвонить...а от це, можливо тому, що в мене лайф зараз стоїть, який дуже мало в кого є. Сама дзвонити нікому не буду. Просто не буду. Десь годину тому мені Міша дзвонив. В нього сьогодні пари були до...ой, до скільки?? ам, ну орієнтовно десь до 20год здається...хД. Я йому не буду дзвонити, бо може вже спить, а може...ну він же в гуртожитку...там же є чим зайнятись))) ггг. А Льоша? Він же О.І. .....деякі джерела повідомляли, що він був в Деці вчора, хоч хз чи мої джерела просто не пожартували, тим самим хочучи помститись за те, що я з ними не пішла в Децу вчора...хД. Я вже нічого до нього не відчуваю...ну мені так здається...Він хороша людина, але хай буде друг. Просто друг. Думаю, він теж більшого не хоче. А те, що я від самого початку курсів бігала за ним, так то я була просто дурненька. А тепер я дурним коханням голову собі взагалі забивати не хочу.
Хоча кого я стараюсь обманути...ех...Я ж так хочу нарешті біля себе мати кохану людину....=(