Головна проблема в моєму житті - це те, що воно занадто звичайне і нецікаве. Мені хочеться неочікуваного розвитку подій і крутих поворотів. Я сама ж собі створюю проблеми і переживання, лиш щоб вийти із сірої буденності. Я живу у своїх мріях й ілюзіях. Створений світ в моїй голові я намагаюсь перенести в реальність. Та ж не все так просто...і не все мені получається. Мені б трішечки магії в допомогу...
Шо ж стосується мого земного життя, то ось що я можу розповісти:
вчусь я в школі, найкраща учениця в класі і ляляля...насправді в моїй голові лиш дрібненька крихточка знань. Але пізнавати нове і вчитись я люблю. Ні, не все...інколи. Далі йдуть заняття танцями...ох, танці...фак. Займаюсь ними вже близько 5 років. Не представляю своє життя без них, але в кінці цього літа я іх кину, бо заглиблюсь у навчання, ібо так треба. Ще є інтернет...так, це суперова штука. Багатенько часу я проводжу за компом. Друзі???? Їх небагато, а коли замислитись про СПРАВЖНІХ друзів, то їх, мабуть, менше, ніж пальців на одній руці. Сім'я? Мама, тато, баба...люблять мене, але занадто сильно контролюють, не розуміють, що я маю власну голову на плечах. Живу я в 4кімнатному будинку, через вікна якого видно ліс і гори. Дуже гарно, але цю красоту я рідко бачу...така вже я є.
О, і ще одне...хлопець. Ні, зараз я сама...
Хлопці-хлопці...хлопці...
По-справжньому я кохала лиш 3 рази. це якщо не враховувати кохання вього мого життя - Поттера. Він з світу моїх фантазій. Скільки він мені радості в життя приніс...горепотер))) Фанатію вже 4 роки, якщо й не більше...і мені пох, що іншим з цього захоплення смішно. Знаю одного хлопця, в якого теж кличка Поттер - якого фіга, а?...Поттер лиш один існує...Гаррі. За якого я і в огонь, і в...та хоч куди.
Люблю я плакати...але інколи я знадто радію без причини. Тому я собі сама поставила діагноз - маніакально-депресивний психоз. ахаха...смішно...