Все йому там подобається, добре йому там, більш самостійним став.
ну...я рада за нього
але от мені тут не подобається, я не самостійна, мені погано тут і знову якась депресія, хоч і намагаюсь не показувати це нікому. все остогидло мені. університет в першу чергу. все би може було й добре і не в такому сірому тоні сприймалось, якби мені не заважало існувати дещо - нав*язлива ідея потреби в другій половинці, яку я знайшла, лиш він кагбе далеко і йому добре там. Блеать, а мені плакати хочеться. А ще з ніким спілкуватися не хочу, просто бридко мені з кимсь спілкуватись.
Застрягла я тут...і покищо не знаю як вибратись.