Чому те, що я бачу в дзеркалі якесь симпатичніше, ніж на фотках получається? Це знак, що потрібно нормальний фотік собі забацати. Але то якось вже потім...
Про модуль. Я як завжди проявила себе у всій красі, але про це трішки далі мова йтиме. Наставила будильник на 10хв скоріше. І як завжди не змогла відразу вилізти з ліжка. Встала як зазвичай. Не встигла поїсти і накраситись, але вийшла на 5хв скорше. Якраз маршрутка їхала. І навіть сидячі місця були, що мене здивувало. Скоренько через центр. В 6, де сидів Акімов - погані люди зранку - поганий знак . Була в універі о 7.40, що є надзвичайно скоро для мене, але місця вільні були й так вже лиш на задніх партах. Ну....ще в середньому ряду (ауд. 511) - це не підходило мені. Тому зад))) Я ж збиралась з наушником. Все було вроді ок. Роздали завдання. І тут треба ж такому трапитись, щоб я надто сильно шнур потянула і в мене наушники роз*єдналися (бо шнур складається з двох частин...ну тіпа переходник) на спині, бо я спиною провела. Спочатку я це не помітила. Питання мало би мені вже диктуватись, але глухо. Я вийняла з телефона наушники і воно почало говорити на всю аудиторію. Слава Богу я швидко виключила і навіть не спалилась, шо то у мене такий колапс стався. На спині його під*єднати знов було нереально. Тому план Б. Я ж на телефон ще текстові документи поскидувала з кожним питанням. Поставила між ноги. Перед парою включила підсвітку, шоб не було такого як на ТДП, але хто ж знав, шо не лиш підсвітку треба збільшувати, але й тайм-аут заставки. Але якось списала. Хоч Савка ходик туди-сюди. Але він же спайдермен...йому земні справи не важливі, він у небо глядить.