Перше, що я хотіла зазначити: в мене нема друзів. Ні одного...
Ті, що я їх вважала друзями в школі - втратили цей статус вже, бо я з ними вже не спілкуюсь майже зовсім. Моя вина і їх - 50/50. З тими, що недалеко живуть від мене теж вже не спілкуюсь. Ті, що вконтакті з ними познайомилась і вживу не бачила друзями не вважаю. Сокурсники - деякі з них не погані, але до статусу "друзі" їм ще далеко. Всі люди, з якими я спілкуюсь - це просто знайомі. І я бля не маю навіть кому на це пожалітись. Це так сумно шо бляяяяяяя Т_Т
А ще мені почав подобатись один хлопчик. Я спочатку взагалі не звертала на нього увагу. Бачила його в себе на поверсі і в думках було - "хах...емо, але нічо особливого в ньому нема". Але потім щось заглючило в мене в голові і зараз бля...(...Але в нього є дівчина. Хоч раніше це б для мене не складало ніякої проблеми. Це й зараз не велика проблема. Але просто прблема в тому, що я не хочу бігати за ним. Мені набридло завжди за кимось бігати. Тому я не буду робити нічого. А може й взагалі навіть вітатися перестану. Спочтку буде мені фігувато від цього, але час же все лікуює...)...Але можливо мені повезе і він сам шось...ну там...ну...хД)