Нещодавній депресивний песимістичний настрій дійсно був тільки ПСМ.
Це добре і погано.
Добре, що депресія закінчилась.
А погано, бо якщо мені дійсно властивий ПМС, то депресія буде періодично знов проявлятись. Я читала, що ПМС слід лікувати і що це не така вже й безобідна штука.
Сьогодні я нарешті дивилась реалістично на життя. Навіть оптимізм якийсь був присутній. Зовсім не поринала в сумні думки (та на них за навчанням і часу то не було).
Таким нудним моє життя дійсно ще не було.
Коли я ходила в школу і на курси, то теж кожна хвилина була розписана. Але тоді було веселіше. Та й курси я обожнювала. А в школі сильно не напрягали.
Завжди думала, що як тільки почну ходити в університет, то моє життя кардинально зміниться, при чому в кращу сторону. Думала, що мені дадуть стати самостійною. І що більше свободи з*явиться. Я не думала, що треба буде стільки багато вчитись.
Першого вересня декан сказав, що крім навчання в нас ще буде багато часу на розваги....брехав гад...хД