Настільки самотньою я себе вже давно не відчувала. І це дійсно так, тому що про свою самотність я не маю навіть кому розказати.
Все надзвичайно паршиво.
Я хвора. Жахливий насморк і, здається, вже й температура появилася.
+ Я близька до нервового зриву. Просто не видержую. Не маю уявлення з чого готуватись до семінарських занять. Та й взагалі не маю бажання до них готуватись!!!
Мені б єдине, що зараз помогло - це поплакати, розказати про назбиравшийся негатив і щоб хтось погладив мене по голові і з дитячою наївністю сказав, що все буде добре і що я сильна і все видержу.
Але на таке я надіятись не буду, бо в моєму житті ніколи не буде такої милої розуміючої людини. Тому треба якось самій взяти себе в руки.
Головне поскорше виздоровіти, щоб я могла вчитись.