Ой, якщо я тут пишу, то значить, що знову щось не так. Мені жаль, дуже жаль, що мені не дають жити. Життя таке коротке...і зараз мої найкращі роки...і я не можу ними насолоджуватися: мені не дають.
І зараз я плачу. А я думала, що сьогодні буде чудовий день. Але як він може бути чудовий, якщо він так починається фігово?
Ще й не дають спокійно писати: стучать в двері. А мені пох. Буду тут голодна сидіти, зате з високопіднятою головою (хД).
Я ж прекрасно розуміла, що якщо я залишусь в Ужгороді, то в мене життя не буде. Мене контроль просто вбиває.
"Жизнь = говну"
"Дякую" Богу, що він так "допоміг" мені. "Дякую"....=(