Контроль, цей вічний контроль. Як же він мені надоїв!!! Це мусить закінчитись, бо я вже не можу. Я плачу і не можу зупинитись.
Я шарю, що за мене переживають, бо я їх дитина, але бляяяяяяяяя...заєбало!
Я вирішила, і це моє остаточне рішення, що я їду геть з цього міста...гееееееееееть, тут я не припомню жодної щасливої хвилини. Це середовище мене з*їдає!!