Невстига включити телефон, як відразу прийшли смс: "Вам дзвонили". Я комусь потрібна? Ооооо
Як я люблю свою ванну, душ. Там можна не тільки змити з себе назбиравшийся за день бруд, а й поспівати на всю горлянку. Там завжди є слухачі, котрі не проти мене послухати: шампунь і гель для душу. Хоча, хто знає чи їм подобається той спів??? Вони ж своє обурення ніяк виразити не можуть. Співчуваю їм...
Ще одне: мама все ще ображається. Було б набагато все легше, якби я просто попросила пробачення. Але я не буду. Не буду. Вона мені докоряє, що не почула від мене за все життя ні одного "дякую"...але я сприймаю все, що роблять для мене батьки, як їх обов*язок. Народили мене - то тепер що від мене хочуть? Пффф. В мене теж є якісь обов*язки? Тссссс...ТИХО...тихіше про них. Але сукню прийдеться віднести підшити самій, без мами. Надіюсь, мені її не надто сильно обріжуть, бо приб*ю сучар!!!! Ай гойп, що в них вправніші руки, ніж у мене...ахах.
Але ж мені й так якось пофіг до того випускного...нічого особливого не очікується. А було б все по-іншому, якби я знайшла сукню такого пошиву й кольору як хотіла. Я не кажу, що ця негарна, але не така, як мною омріяна.
Я прочитала 100ст сьогодні...залишилось ще 160 на завтра. Фігня, нє??? Як же мені справитись???
А от до історії на завтра і до ЛІСу я зовсім не підготувалась. Ох, якби Олени-термінаторши завтра в школі не було. Але мені так не повезе. Але я все-одно буду за нею скучати...кхм...а от за чим я точно не буду скучати, так це за її дощем з рота, за її слиною на моєму обличчі і в очах...фе, як бридко. А ще вона носить ЛІС у себе в сумці (книга така) й ліс під руками (в якому скоріш за все ще й тваринки водяться...чеснОООо...без перебільшень). Але то мабуть всі історики такі дивні...згадати б лише історика з кур... ах, болюча тема...з курсів. Але якщо я вже наткнулася на цю тему, то відкрию її зповна. Яночка, сонечко...ти пам*ятаєш, що допомогло тобі забути Е***** і Васю??? Час!!! Ти їх довго не бачила й забула!!! Майже зовсім...але звісно, якщо наткнутись десь на них в центрі, то було б боляче, але не так як колись. А цей твій історик....та він сам почав морозитись. Ти зробила все, що було в твоїх силах. Ти його побачиш останній раз цього тижня на курсах (а може й зовсім не побачиш) і далі хто його знає коли ще. І ПЕРЕСТАНЬ ЙОМУ ПИСАТИ!!!! Ти шо, дівко, здуріла? З дуба на голову впала?? Нафіга тобі то? Хвилини слабкості? Ти ж йому нафіг не треба!!! Хіба ти ще в цьому не переконалась? Ти для нього нуль...пусте місце. Після курсів ти його бачити не будеш, десь в кінці червня напишеш йому "Привіт. Як справи?", він тобі відповість, ти йому знов відпишеш....а від нього ніякої відповіді. Після цього ти остаточно розізлишся, захочеш видалити його з друзів, не зможеш цього робити, ще сильніше розізлишся, тепер на себе, і ніколи більше не напишеш...і він тобі теж. От все й закінчиться. А твоєї провини тут нема, це він винуватий!!!! Він...
Але якби він хотів все поміняти тоді що? А хай попробує і буде видно! Але ж він нічого не зробить. Я в цьому майже упевнена.
Фаак, за цією писаниною чуть не забула випити свій чай для схуднення. Хоч він тобі, Яночка, мало в чому допоможе, якщо ти не перестанеш їсти об десятій годині вечора бутерброди!!!
А тепер зайди на свою ферму, збери урожай, випий ай, помий зуби, і лягай спати!!!!