Отже, якщо я хочу бути щасливою, або хоча б намагатись колись у майбутньому нею бути, то потрібно діяти! Цікаво на скільки вистачить мого устремління. Але я старатимусь!!!
Перш за все потрібно досягти успіхів у навчанні, хоч я й писала, що мені воно не дуже подобається. Після модулів почати ходити на танці. Менше лежати і думати про те. яка я нещасна і тому подібне! Все в моїх руках!

---

Поки я була в школі, то я була переконана, що єдиний вид діяльності, яким я можу займатись в майбутньому - це наукова діяльність. Таке хибне судження в мене склалось через те. що я найкраще вчилась в класі, я думала, що мені легко йде навчання. Зараз мені так не здається. Це зумовлено як і біологічними чинниками, так і відсутністю інтересу до навчання.
Я все ще в пошуку діяльності, яка б мене дійсно цікавила і приносила задоволення. Звичайно, такою б могла виявитись акторська діяльність, але як же мені якось в неї потрапити? Бажання одного мало. І рішучості мені не вистачає. Якби в мене були брат/сестра, то я б без угризіння совісті могла податись в пошуки по світу, але як же я батьків залишу?
Ще я відчуваю певний дискомфорт через неможливість дати вихід енергії лібідо.
Взагалі дивний такий стан. Здається й не депресія...просто розчарованість у всьому. Надзвичайно нервують ВСІ люди, що оточують мене і я якими я вимушена спілкуватись. Набагато приємніше жити в своєму уявному світі, де все так добре, де все як мені хочеться.
Мабуть, якби поряд був такий хлопець як Родіон, то я б і світ позитивніше сприймала.
Мені навіть не потрібно йти до психолога, щоб розібратись зі своїми проблемами, я й так знаю, що причина цього песимізму всеосяжного - це відсутність людини, хлопця, коханого.

---

Не пішла сьогодні в університет. Як же я хочу канікули.
Треба постаратись сьогодні написати перші 2 розділи курсової!!!

---

От читаю про людину і розумію, що він підходить мені на 100500%.
А ще мене осяяло - тобто це загальновідома істина, але я її змогла осмислити лиш зараз - потрібно мати ціль, тепер я її маю, і "к черту все"...тепер я маю мету (мрію), чому б і не досягти.

---

Мені хочеться, щоб всі, кого я ненавиджу - здохли.

---

Як виявилось, вислів "менше знаєш - міцніше спиш" дуже навіть життєвий і правдивий. Чим більше людина знає, тим більше вона починає думати над речами, яких вона не в змозі пояснити і це не робить її існування легшим, розумова діяльність надто перенавантажується і наслідки можуть бути трагічними, і виражатись у формі психічних розладів чи депресій. Коли ж людина менше знає, то її розумова діяльність не так сильно напружена, її основною метою є задоволення біологічних потреб. В цьому випадку її бажання не є настільки великими і легше можна їх задовольнити, що в кінцевому рахунку може вести до щастя. Тому менше вчіться - будете щасливі і не намагайтесь осягнути те, що нам на даному етапі ще не дано.

---

Ламер я формспрінговий xD

---

Блін. Так жахливо, що люди можуть настільки змінюватись. Я дійсно вважала ту людину доброю, розумною...мало не ідеальною у всьому і тут БАЦ ...тобто що я хочу донести: змінилась та людина кардинально. Просто від когось можна очікувати таке, а від когось - ні. Всі мої досі сформовані погляди на життя обрушились. Я дійсно не знаю як сприймати цей світ і людей. Стільки людей, але найкращим другом можеш бути собі лиш ти сам. Дійсно не можна нікому довіряти. Ніхто тебе не зрозуміє до кінця, як і ти нікого.
Але я вже помалу починаю звикати до самотності. Можливо, бути самою не так вже й погано. Подумаєш, не маю друзів справжніх. Жила ж до тепер якось без них.

---

Просто треба робити як Міша: коли так фігово шо ппц просто зайняти себе чимось дуже, зосередити всю увагу на чомусь іншому.
В принципі, мені зараз не те, щоб було дуже погано. Все зараз стабільно, нудно, але це гірше, ніж повороти долі в поганий бік. В мене є певна мета і треба її досягти. Постає питання: для чого? ...а я не знаю для чого...просто треба ж для чогось жити.

---

Шось давненько не писала тут нічого.
Сьогодні День міжнародника. Був концерт в Падіюні. Але почну тоді з того, що було з самого ранку.
Отже:
люблю четвер, бо перша пара фіз-ра, на яку я не ходжу. Тому я спала до 7.30, майже виспалась. Пар не було, була конференція - а для мене чудова нагода понаписувати самостійні з психології. Факультет був прикрашений кульками і тому там пахло гумою. Конференція тривала 3 години - це 3 готові практичні з психології, ще одну завтра треба буде на парах дописати. Конференція загалом була нудна..тобто як завжди. На самому початку якийсь чувак розповідав про ЄС - мою тему курсової. Але не вийшло послухати...не тому що не було можливості - просто я забила то слухати. В мене зараз якийсь такий дивний стан: зовсім нічого не цікавить мене. Знову повертаюсь до свого світу фантазій і це мені не подобається.
Зовсім не було бажання йти кудись після універа. Але міс...фааааааак. Загалом було не так вже й погано.
Не хочу завтра і понеділка, бо наші фіфочки будуть обговорювати Панораму - хай би полегшили моє життя і не говорили біля мене про це. Я задумовувалась чи теж мені не піти в Панораму, але ну його. Не бачила сенсу. Завжди треба зважати плюси і мінуси - і мінусів було більше.
І взагалі я зараз якась надто зла. Мабуть, треба йти спати вже, бо нема толку тут сидіти. завтра нема першої пари. Ура. Встану на годинку скоріше і почитаю філософію на семінарське заняття. Але мб і ні...як вже получиться (наскільки буду спати хотіти).

---

Чому?

---

Я ідіот!!!

---

Блін, якщо я знову буду жалітись, то це знову буде виглядати, ніби я лиш бачу погану сторону і сприймаю все викривлено в сторону негативу. Ну але бліііііііін, я ж не винувата, що моєю головою саме так все сприймається. Брр, ніяк не можу розслабитись. Хоча мене не навчання напрягає, там повчиш трішки і все ок, мене напрягає сама атмосфера, в якій проводиться навчання і в якій я проводжу половину дня.
Перший курс (мабуть, повторюсь) був крутий. Тоді все було нове, цікаве. Плюс там був...еееех...овощ. Зараз нема навіть якогось напівгнилого фрукта.А навчання заради навчання мене не приваблює.
І я реально не знаю, що мені робити.

---

Мої думки мене вбивають, я знову повернулась до старого.

---

Іноді хочеться головою об стіну.

---

Приходила *. Розказувала про наркотики, як їй важко. Що краще буде відразу з 3 хлопцями, ніж знову підсяде. Їй тяжко - думка лиш про наркотики., все про них і про них. Але мені важко зрозуміти її, я ж їх ніколи не пробувала, я ж не знаю як вони діють і які думки виникають (в тому випадку, якщо взагалі людина здатна в той момент щось думати). Але знаючи себе і їх дію я б напевно попробувавши вже не змогла відмовитись. Хоча мати сенсом життя наркотики можливо не так й печально. Адже людям під кайфом добре, а на тверезу голову розумієш і усвідомлюєш весь сум буття.

---

23.30 - хочу спати. Ніщо на світі не радує (крім моїх нігтів - вони чудові і сині).

---

В сказала, що бере участь у сценці С. Я не заздрю, просто я дуже не люблю залишатись осторонь. При чому я марю сценою з дитинства. Проблема в тому, що я люблю грати, але з уявою у мене поганувато. Та й актору вона ні до чого - є ж сценарист. Виходить, що я знову осторонь залишаюсь. Ще А не хоче монтувати відео зі мною, бо це займає надто багато часу, як вона каже. Це просто ппц.
До речі, не була в універі сьогодні. Просто так. Не схотіла. Зате виспалась і сходила на манікюр.
Хотіла повчити мікроекономіку, але щось зовсім не в дусі. Але вже починаючи з суботи почну вчитись усердно, щоб потім не помирати в період модулів.

---

Те, що я зараз п*ю пиво на самоті щось доказує...доказує, що мені болить.

---

Так дивно, ВІН в онлайні, а моє серце б*ється рівно. Невже це все? Невже немає вже почуттів?