Вся моя проблема в тому, що я надто заздрісна
пятница, 10 сентября 2010
Гррр...я просто зла. Зла!!!!!!!!!! Арр
Мене люди кумарять. І це не вони винуваті, а я сама.
Хоча...
Ні, дійсно я.
Робити з себе ідеальну і не бути такою насправді - це Я)))
Я просто маю завищену самооцінку і не вважаю, що це погано.
І нічого поганого не станеться, якщо я буду менше спілкуватись з людьми. Без них легше. Хоч і повна їх відсутність не буде добре.
Мене люди кумарять. І це не вони винуваті, а я сама.
Хоча...
Ні, дійсно я.
Робити з себе ідеальну і не бути такою насправді - це Я)))
Я просто маю завищену самооцінку і не вважаю, що це погано.
І нічого поганого не станеться, якщо я буду менше спілкуватись з людьми. Без них легше. Хоч і повна їх відсутність не буде добре.
четверг, 09 сентября 2010
Настільки самотньою я себе вже давно не відчувала. І це дійсно так, тому що про свою самотність я не маю навіть кому розказати.
Все надзвичайно паршиво.
Я хвора. Жахливий насморк і, здається, вже й температура появилася.
+ Я близька до нервового зриву. Просто не видержую. Не маю уявлення з чого готуватись до семінарських занять. Та й взагалі не маю бажання до них готуватись!!!
Мені б єдине, що зараз помогло - це поплакати, розказати про назбиравшийся негатив і щоб хтось погладив мене по голові і з дитячою наївністю сказав, що все буде добре і що я сильна і все видержу.
Але на таке я надіятись не буду, бо в моєму житті ніколи не буде такої милої розуміючої людини. Тому треба якось самій взяти себе в руки.
Головне поскорше виздоровіти, щоб я могла вчитись.
Все надзвичайно паршиво.
Я хвора. Жахливий насморк і, здається, вже й температура появилася.
+ Я близька до нервового зриву. Просто не видержую. Не маю уявлення з чого готуватись до семінарських занять. Та й взагалі не маю бажання до них готуватись!!!
Мені б єдине, що зараз помогло - це поплакати, розказати про назбиравшийся негатив і щоб хтось погладив мене по голові і з дитячою наївністю сказав, що все буде добре і що я сильна і все видержу.
Але на таке я надіятись не буду, бо в моєму житті ніколи не буде такої милої розуміючої людини. Тому треба якось самій взяти себе в руки.
Головне поскорше виздоровіти, щоб я могла вчитись.
воскресенье, 05 сентября 2010
суббота, 04 сентября 2010
Здається, що все непогано, але зовсім не так, якби того хотілося. Зовсім. Стараюсь радіти життю, але я себе ж сама обдурюю. Я заплуталася. Я зовсім нічого не розумію. І хочу, щоб вже все стало якось по-іншому. Але по-іншому не буде.
Життя, як у мене - це не життя, а просто існування.
Життя, як у мене - це не життя, а просто існування.
четверг, 02 сентября 2010
Перший навчальний день в універі.
Почалося все з 6.20, коли продзвонив будильник. Погода фігова і тому в кімнаті, де я сплю, було (бррр) холодно...зовсім не хотілося вилазити з-під теплої ковдри. Десять хвилинок ще полежала. Потім в швидкому темпі поїла, помила зуби, склала сумку, одяглася, поклянчила в баби гроші (хДД)...їх же багато ніколи не буває, і пішла на зупинку. Своїм дівчатам не дзвонила, бо, по-перше, телефон глючить, а, по-друге, вони й так пізніше хотіли за мене вийти. Вже стою напроти своєї зупинки, і вже їде маршрутка моя і...і не зупинилася. Я її покрила матами, побажала "добре" їм доїхати і перейшла дорогу й стала чекати іншу маршрутку. Тут приповзла дочка моєї шкільної директорки (вчиться на математичному...і я її недолюблюю), шось трішки почали говорити і тут вона мені заявляє: "Ох, добре, шо тепер я сама не буду добератися в універ". Я після тих слів була "щаслива".
І тут приїжджає маршрутка...зовсім не моя 1, а 20. Вона їздить кожного ранку і їде не лише на Петефі, але й аж на Корятовича, що мене дуже радує і полегшує мені добиратися. В маршрутку, звичайно, на наступних зупинках влізли мої дівахи (Крістіна й Наталя).
Прийшла Яна в універ. Там вже почті всі були присутні й чекали під дверима, бо було замкнуто. Потім біля нас проходила одна тьотя (що приймала в нас документи при вступі, не знаю, шо вона таке на міжнарі), підійшла до мене й питає чому стоїмо і бла-бла-бла. Потрібно було спуститися вниз по ключ. А в мене відразу виникли от які думки: якщо мене там знаю краще від усіх, а старосту будемо не ми собі обирати, а нам оберуть, то, можливо, нею буду я. А я на це дууууже надіюсь!!!
Перша пара було Країнознавство. Її веде "человег у возрасті" + він виявився запеклим націоналістом, цим самим він мені сподобався, бо я теж в деякій мірі націоналістка, хоч в цьому й не признаюсь. Потім була ще одна пара з ним, теж країнознавство. Весь час він чавкав шось у роті. Говорив помалу, тому легко було конспектувати. Мене смішить те, що він любить часто вживати слово "второпали?". А ще його краще не перебивати й нічого лишнього не питатись, бо він як почне пояснювати, то це мінімум 20хв.
Третя пара була історія. її веде жінка. Вона нам пообіцяла, що історію ми знатимемо ВСІ, що мене дуже "порадувало".
А ще я зооовсім нічого не розумію...тобто що там до чого...коли вчити конспекти, і чи семінари будуть лише про те, що ми самі підготуємо...короче, нич не розумію і це мене кумарить!!!
Почалося все з 6.20, коли продзвонив будильник. Погода фігова і тому в кімнаті, де я сплю, було (бррр) холодно...зовсім не хотілося вилазити з-під теплої ковдри. Десять хвилинок ще полежала. Потім в швидкому темпі поїла, помила зуби, склала сумку, одяглася, поклянчила в баби гроші (хДД)...їх же багато ніколи не буває, і пішла на зупинку. Своїм дівчатам не дзвонила, бо, по-перше, телефон глючить, а, по-друге, вони й так пізніше хотіли за мене вийти. Вже стою напроти своєї зупинки, і вже їде маршрутка моя і...і не зупинилася. Я її покрила матами, побажала "добре" їм доїхати і перейшла дорогу й стала чекати іншу маршрутку. Тут приповзла дочка моєї шкільної директорки (вчиться на математичному...і я її недолюблюю), шось трішки почали говорити і тут вона мені заявляє: "Ох, добре, шо тепер я сама не буду добератися в універ". Я після тих слів була "щаслива".
І тут приїжджає маршрутка...зовсім не моя 1, а 20. Вона їздить кожного ранку і їде не лише на Петефі, але й аж на Корятовича, що мене дуже радує і полегшує мені добиратися. В маршрутку, звичайно, на наступних зупинках влізли мої дівахи (Крістіна й Наталя).
Прийшла Яна в універ. Там вже почті всі були присутні й чекали під дверима, бо було замкнуто. Потім біля нас проходила одна тьотя (що приймала в нас документи при вступі, не знаю, шо вона таке на міжнарі), підійшла до мене й питає чому стоїмо і бла-бла-бла. Потрібно було спуститися вниз по ключ. А в мене відразу виникли от які думки: якщо мене там знаю краще від усіх, а старосту будемо не ми собі обирати, а нам оберуть, то, можливо, нею буду я. А я на це дууууже надіюсь!!!
Перша пара було Країнознавство. Її веде "человег у возрасті" + він виявився запеклим націоналістом, цим самим він мені сподобався, бо я теж в деякій мірі націоналістка, хоч в цьому й не признаюсь. Потім була ще одна пара з ним, теж країнознавство. Весь час він чавкав шось у роті. Говорив помалу, тому легко було конспектувати. Мене смішить те, що він любить часто вживати слово "второпали?". А ще його краще не перебивати й нічого лишнього не питатись, бо він як почне пояснювати, то це мінімум 20хв.
Третя пара була історія. її веде жінка. Вона нам пообіцяла, що історію ми знатимемо ВСІ, що мене дуже "порадувало".
А ще я зооовсім нічого не розумію...тобто що там до чого...коли вчити конспекти, і чи семінари будуть лише про те, що ми самі підготуємо...короче, нич не розумію і це мене кумарить!!!
вторник, 31 августа 2010
Как же все фигово...(((
суббота, 28 августа 2010
Я не любитель кофе, но сегодня мне пришлось его выпить. Я проснулась и уже через час опять на сон клонило. А я ведь помню всю прелесть вчерашнего дня (где-то три часа спала днем и потом голова раскалывалась).
На улице какая-то непонятная погода. Падал дождь. Перестал. Пусть его больше сегодня и не будет. Сегодня праздник и родственника зовут в гости. Спасите...не хочу идти. Я там со скуки умру. А вечерком на футбольном поле намечается движуха: будут группы выступать, а потом дискотека.
Вчера меня чуть не сожрали собаки. Я сама каталась на велосипеде и меня понесло подальше от людей и машин. Как думаете куда? На кладбище.
Меня больше всего нервирует то, что я не могу спокойно говорить людям о моей тяге к всему потустороннему, кладбищам и т.д. Большинство такие ограниченные.
Меня радует, что уже совсем скоро осень. Люблю серое дождливое небо.
Только самой любить это не в кайф. Я, наверное, единственный человек в этом городе, который еще любит готику. Поэтому я чувствую себя одной. А одиночество не всегда хорошо..эх
На улице какая-то непонятная погода. Падал дождь. Перестал. Пусть его больше сегодня и не будет. Сегодня праздник и родственника зовут в гости. Спасите...не хочу идти. Я там со скуки умру. А вечерком на футбольном поле намечается движуха: будут группы выступать, а потом дискотека.
Вчера меня чуть не сожрали собаки. Я сама каталась на велосипеде и меня понесло подальше от людей и машин. Как думаете куда? На кладбище.
Меня больше всего нервирует то, что я не могу спокойно говорить людям о моей тяге к всему потустороннему, кладбищам и т.д. Большинство такие ограниченные.
Меня радует, что уже совсем скоро осень. Люблю серое дождливое небо.
Только самой любить это не в кайф. Я, наверное, единственный человек в этом городе, который еще любит готику. Поэтому я чувствую себя одной. А одиночество не всегда хорошо..эх
четверг, 26 августа 2010
А еще забыла сообщить, что меня брат Поттера добавил в друзья. Я польщена. Гы-гы. А другого его братишку видела в Амфитеатре с Вандочкой...БУГАГА
Почему я именно сегодня должна исполнять свои обещания. Я стала слишком добрая и отзывчивая, в чем дело, Яна?
Мне так лень ехать хз куда далеко на велосипеде. Хелп ми.
А еще завтра на практику.
А еще от вчерашнего утра я от мамы и слова не услышала. Она еще помолчит, а потом ее крики разнесутся громом по ясному небу.
Мне так лень ехать хз куда далеко на велосипеде. Хелп ми.
А еще завтра на практику.
А еще от вчерашнего утра я от мамы и слова не услышала. Она еще помолчит, а потом ее крики разнесутся громом по ясному небу.
Сайт лета: vkontakte.ru/
Знакомство лета: Миша, Игорь, Мирон
Фильм лета: Остров проклятых
Напиток лета: Спрайт
Ощущение лета: жизнь=говну
Язык лета: Инглишь
Место лета: Моя комната
Исполнитель лета: Shantel
Песня лета: Discoboy
Лучшая поездка лета: она была единственная, поэтому лучшая - Львов
Традиция лета: Скучать, пить, спать
Чувство лета: Грусть, тоска
Лучший день лета: А такой был?
Вещь лета: Моя собака
Вопрос лета: Будет ли уже когда-то лучше?
Цвет лета: Черный
Мечта лета: Уехать далеко и надолго
Время суток лета: вечер
Фраза лета: дэтко, ололо
Слово лета: йопсель
Открытие лета: я изменилась
Книга лета: единственная, которую я прочла - Шерлок Холмс
Сериал лета: ----
Одежда лета: ожидание чуда
Пожелание лета: быть упрямее
Достижение лета: ----
Знакомство лета: Миша, Игорь, Мирон
Фильм лета: Остров проклятых
Напиток лета: Спрайт
Ощущение лета: жизнь=говну
Язык лета: Инглишь
Место лета: Моя комната
Исполнитель лета: Shantel
Песня лета: Discoboy
Лучшая поездка лета: она была единственная, поэтому лучшая - Львов
Традиция лета: Скучать, пить, спать
Чувство лета: Грусть, тоска
Лучший день лета: А такой был?
Вещь лета: Моя собака
Вопрос лета: Будет ли уже когда-то лучше?
Цвет лета: Черный
Мечта лета: Уехать далеко и надолго
Время суток лета: вечер
Фраза лета: дэтко, ололо
Слово лета: йопсель
Открытие лета: я изменилась
Книга лета: единственная, которую я прочла - Шерлок Холмс
Сериал лета: ----
Одежда лета: ожидание чуда
Пожелание лета: быть упрямее
Достижение лета: ----
среда, 25 августа 2010
Ой, якщо я тут пишу, то значить, що знову щось не так. Мені жаль, дуже жаль, що мені не дають жити. Життя таке коротке...і зараз мої найкращі роки...і я не можу ними насолоджуватися: мені не дають.
І зараз я плачу. А я думала, що сьогодні буде чудовий день. Але як він може бути чудовий, якщо він так починається фігово?
Ще й не дають спокійно писати: стучать в двері. А мені пох. Буду тут голодна сидіти, зате з високопіднятою головою (хД).
Я ж прекрасно розуміла, що якщо я залишусь в Ужгороді, то в мене життя не буде. Мене контроль просто вбиває.
"Жизнь = говну"
"Дякую" Богу, що він так "допоміг" мені. "Дякую"....=(
І зараз я плачу. А я думала, що сьогодні буде чудовий день. Але як він може бути чудовий, якщо він так починається фігово?
Ще й не дають спокійно писати: стучать в двері. А мені пох. Буду тут голодна сидіти, зате з високопіднятою головою (хД).
Я ж прекрасно розуміла, що якщо я залишусь в Ужгороді, то в мене життя не буде. Мене контроль просто вбиває.
"Жизнь = говну"
"Дякую" Богу, що він так "допоміг" мені. "Дякую"....=(
понедельник, 23 августа 2010
Вчера вечером приглашение в кино от одного, сегодня утром читаю признание в любви от второго...Но мне, как и раньше, пооофиг. Мне они не интересны.
Вот что меня сейчас действительно интересует - то это пицца. Мне не хватает ингредиентов и надо идти в магазин. А я ленюсь.
Вот что меня сейчас действительно интересует - то это пицца. Мне не хватает ингредиентов и надо идти в магазин. А я ленюсь.
пятница, 20 августа 2010
Меня действительно вчера хотели все!!! хД
"Когда уже сходим в кино наконец-то?"
"А что у тебя на личном фронте?"
"Я к тебе наведаюсь как-то в УжНУ"...и т.д....
Если бы вы только знали, как мне сейчас на вас всех пофиг.
"Когда уже сходим в кино наконец-то?"
"А что у тебя на личном фронте?"
"Я к тебе наведаюсь как-то в УжНУ"...и т.д....
Если бы вы только знали, как мне сейчас на вас всех пофиг.
четверг, 19 августа 2010
Сегодня какой-то особенный день - меня все хотят ( хD ). Наверное это все из-за размещения планет - сегодня оно особенное...ахах. Ну, а я как всегда падаю на мороз. ИБО ЛЮБЛЮ ГОРДОЕ ОДИНОЧЕСТВО!!! ггг
Енн Редкліфф (Моє улюблене прізвище..хД)
"Італієць"
"Італієць"
Ммм...ну значить так:
Мішель Фуко (це для початку)
Мішель Фуко (це для початку)
Как же это плохо сказывается на психике, когда все идет не совсем так (вообще не так), как было запланировано!!!
понедельник, 16 августа 2010
Говорила з мамою. Давно ми з нею спокійно не говорили. Останнім часом одні крики і моє невдоволення. У всіх своїх нещастях я звинувачую інших. Завжди хтось винуватий, лиш не я. Але це Я, саме Я, не докладаю достатніх зусиль, щоб досягти, що я хочу. Не хочу плакати і звинувачувати долю. Винувата Я. Але в мене ще все буде добре (хоч це й звучить жахливо і не переконливо, і я мало в це вірю, але в мене все дійсно буде добре).
Знову сиджу вдома. Зовсім не маю бажання кудись йти. Всі старі знайомі мені набридли. Я їх люблю, але мені потрібно від них спочити. + Наташа, Іра, Крістіна будуть вчитись разом зі мною, не на одному факультеті, але ми ж всеодно будемо бачитись на перервах, по дорозі в універ і з нього. Тому особливо від них потрібно відпочити.
Говорила з Ірусею сьогодні по телефону. Десь годину говорили. Я почала говорити про те, що хочу кудись з*їздити, нила їй, що яка я нещасна і як я хотіла поїхати геть вчитись. Домовились, що десь у вересні з*їздимо далеко...+ візьмемо з собою наших нових подруг, які з*являться в універі...хДД
Знову сиджу вдома. Зовсім не маю бажання кудись йти. Всі старі знайомі мені набридли. Я їх люблю, але мені потрібно від них спочити. + Наташа, Іра, Крістіна будуть вчитись разом зі мною, не на одному факультеті, але ми ж всеодно будемо бачитись на перервах, по дорозі в універ і з нього. Тому особливо від них потрібно відпочити.
Говорила з Ірусею сьогодні по телефону. Десь годину говорили. Я почала говорити про те, що хочу кудись з*їздити, нила їй, що яка я нещасна і як я хотіла поїхати геть вчитись. Домовились, що десь у вересні з*їздимо далеко...+ візьмемо з собою наших нових подруг, які з*являться в універі...хДД
Пытаюсь найти отражение в зеркале, но там чей-то оскал.
Злобная мерзкая маска, чтоб никто не узнал…
Злобная мерзкая маска, чтоб никто не узнал…